В українському прокаті (5 лютого) з’явився номінант аж на 8 статуеток Оскар, у тому числі і на найкращий фільм року, фільм «Гра в імітацію». Правда він давним-давно вже лежить в трюмах піратських кораблів, але можна і в кіно сходити, хоча б заради українського перекладу.
Картина розповість історію англійського математика Алана Тюрінга, який зі своєю командою намагається взламати код Enigma, за допомогою якого німці шифрували повідомлення під час другої світової війни. Стрічка основана на реальних подіях.
Той випадок коли бюджет фільму не все вирішує. Зняли за 14 000 000 заробили 134 000 000 і це ще не у всіх країнах прокат закінчився.
Скажем так. В фільмі є дві основні теми. Одна з них це процес взлому енігми і є ще одна тема, яка набагато важливіша (не скажу, що це за друга така тема, ібо це буде спойлером) . У трейлерах і описах про цю другу важливу тему, назвемо її тема «Х», не сказано практично нічого. Доки фільм не побачиш, то не будеш знати на чому він замішаний, а замішаний він на темі «Х». Комусь ця тема «Х» може не сподобадись, особливо дуже серйозним мужикам, які живуть по своїх таких поняттях, але саме ця тема робить фільм в рази драматичнішим. Тому сказати, що фільм на 100% про код Enigma не можна, фільм більше про тему «Х».
Стрічка йде майже дві години і вона так і ділиться: перша половина – Enigma; друга половина – основна, драматичніша, цікавіша і несподіваніша. Спад у фільмі якраз тоді коли картина перелазить з одної теми на іншу, тоді стає трошки нуднувато порівняно з усіма іншими частинами стрічки.
Окремо треба сказати про гру Бенедикта Камбербетча (Алан Тюрінг). Він зіграв так, як ніхто інший не зміг би. Якщо спочатку він грав такого собі Шелдона Купера, то в кінці фільму його герой був розкритий повністю і зважаючи на тему «Х», зіграти таку роль, щоб тобі повірили було дуже важко. Я не фанат Камбербетча, але він прям молодець… прям більше ніж молодець… от прям зіграв на 200%... прям Оскар.
Ну і якщо говорити про премію «Оскар», то тут хіба Камбербетч візьме кращу чоловічу роль. Ну а щодо інших номінацій, то кращий монтаж там « Готель «Гранд Будапешт» візьме; за саундтрек з «Інтерстелларом» нема чого змагатись; Кіра Найтлі на фоні Камбербетча не переконала і не заслужила статуетку за кращу жіночу роль другого плану, ну а про фільм, як найкращий у цьому році я не можу сказати бо я всіма руками і ногами за стрічку «Одержимість». Ну але це все моя чисто суб’єктивна і не авторитетна думка.
А загалом, то нема різниці чи в кіно, чи вдома, але цей фільм варто переглянути.
